Коли я почав вивчати тему роботи українського бізнесу в окупованому Криму, я не очікував, що вийду на значно масштабнішу історію.
Пам’ятаєте, нещодавно мені вдалося виявити, що українська будівельна компанія ТММ через схеми на Кіпрі продовжує вести діяльність в окупованому Криму. А це означає - сплачувати податки до бюджету держави-агресора, яка щодня вбиває українців. Фактично фінансувати війну проти України.
І коли я почав збирати інформацію з відкритих джерел, корпоративних реєстрів та журналістських матеріалів, я натрапив на ще одну історію. І, на мою думку, вона також повинна стати суспільним надбанням.
Тому що ми, як суспільство, маємо право знати хто допомагає працювати офшорним схемам, чому під час війни вони продовжують існувати і чому окремі українські політики та бізнесмени роками почуваються недоторканними
Після початку повномасштабної війни ЄС ввів масштабні санкції проти Росії. Але будь-які санкції працюють лише тоді, коли працює контроль. А контроль неможливий без прозорості. Саме тому сьогодні особливу увагу привертає Кіпр — країна, яка десятиліттями залишалася головним офшорним хабом для пострадянських еліт. Там створювалися компанії-прокладки. Там ховалися активи. Там роками обслуговувалися олігархи, чиновники та політики зі Східної Європи. І хоча після 2022 року Європейський Союз почав посилювати AML-контроль та перевірки юридичних фірм, питання до кіпрської системи залишаються. Особливо коли мова заходить про окремі юридичні компанії, які дивним чином уникають публічної уваги.
Історія Costas Tsirides & Co
Під час аналізу відкритих джерел я звернув увагу на кіпрську юридичну фірму Costas Tsirides & Co LLC. На перший погляд це звичайна юридична компанія з містечка на півдні Кіпру Лімасол.
Але чим більше фактів відкривалося, тим більше виникало запитань. У відкритих джерелах та журналістських розслідуваннях фігурують можливі зв’язки цієї фірми з корпоративними структурами українського екс-нардепа та бізнесмена Анатолія Шкрібляка. Люди з оточення фірми, за даними відкритих реєстрів, були пов’язані з кіпрськими структурами, через які проходив бізнес Шкрібляка. І тут варто нагадати, хто ж це такий Шкрібляк?!
Вугільні схеми так званих “Л/ДНР” і мільярди
Анатолій Шкрібляк колишній народний депутат, великий бізнесмен та власник енергетичних активів. Його ім’я роками фігурує у журналістських розслідуваннях, пов’язаних із вугільними схемами, офшорами, фінансовими махінаціями, діяльністю на тимчасово окупованих територіях За даними відкритих джерел, українські правоохоронні органи вивчали можливі схеми цього пана з постачання вугілля з окупованих територій Донбасу. І саме тут знову з’являється Кіпр. Тому що без офшорних компаній та юридичних посередників подібні схеми часто просто не можуть існувати.
Окрему увагу привертає і бекграунд деяких співробітників фірми. Наприклад, юристка Ірина Лучіна раніше працювала у структурах, пов’язаних із російським оборонним сектором та «Росвооружением».Сам по собі цей факт не є злочином. Але після початку війни Росії проти України будь-які подібні зв’язки повинні викликати особливу увагу з боку регуляторів та органів фінансового моніторингу. Тим більше якщо йдеться про юридичну фірму, яка працює з офшорними структурами. СБУ регулярно рапортує про затримання людей, які просто з родичами в росії спілкувались.
Конфлікт інтересів?
Ще один факт, який викликає питання, це участь у структурі фірми чинного депутата парламенту Кіпру Фотіні Цирідес. Це звісно варте окремого пояснення, але на відстані це не так просто. Вона є представником партії DISY та працює у парламентських комітетах, пов’язаних із правовими питаннями.
І тут виникає логічне питання - чи може юридична фірма, пов’язана з політично впливовими особами, отримувати фактичну недоторканність? Особливо в ситуації, коли інші юридичні компанії на Кіпрі вже проходили перевірки щодо дотримання санкційного законодавства та AML-процедур.
Ну і звісно мене як журналіста насторожило інше. У низці матеріалів згадуються факти можливого тиску на незалежні медіа. Після виходу журналістських розслідувань окремі редакції нібито отримували вимоги видалити публікації та погрози судовими позовами. Частина матеріалів зникала. І якщо це правда, то це вже не просто питання бізнесу чи офшорів. Це питання свободи слова. А свобода слова - це фундамент будь-якої європейської демократії.
Чому це важливо для України
Сьогодні Україна платить надзвичайно високу ціну за право бути частиною Європи. Наші військові гинуть за європейські цінності не в теорії, а буквально щодня. І тому українське суспільство має право ставити питання. Чому офшорні схеми досі працюють? чому люди з сумнівною репутацією роками користуються європейською фінансовою системою а пересічні громадяни під тиском правоохоронців за лайки в соціальних мережах? Та і взагалі, чому окремі юридичні структури залишаються поза увагою регуляторів?
Як журналіст та правозахисник я вважаю, що ці факти повинні отримати офіційну правову оцінку. Тому нехай цей матеріал стане офіційним зверненням до правоохоронних органів, як таке можливо на п’ятий рік війни…
«Правовий Контроль» будуть підготовлені звернення до Офісу Генерального прокурора України, САП, ДБР, СБУ, БЕБ, МВС. Нехай покажуть, що відкривати карні справи можуть і проти наглих бізнесменів, які під час війни можуть вимивати гроші з бюджету, мати тісні зв’язки з окупантом, в той час як ми з вами збираємо на допомогу бійцям.
Авторський матеріал А. Журбенко