Є Україна, яка воює. Є громадяни, які платять тарифи, податки, донатять на армію і щодня чують від держави, що “грошей не вистачає”. Є енергетика - одна з найчутливіших сфер країни. Є вугілля, ТЕЦ, тарифоутворення, державні регулятори, банки, митниця, документи походження товару. І є Кіпр, юрисдикція, яка десятиліттями була зручним сейфом для пострадянських грошей, корпоративних прокладок, номінальних директорів і справжніх бенефіціарів, яких не завжди хочуть показувати суспільству.
Ми вже писали про український бізнес в окупованому Криму і про те, як через кіпрські конструкції українські гроші можуть опинятися там, де вони не мають права бути. У зоні інтересів держави-агресора. У попередньому матеріалі йшлося про те, що компанія ТММ, за даними розслідування, могла продовжувати діяльність в окупованому Криму через кіпрські схеми, а отже сплачувати податки до бюджету країни, яка веде війну проти України. Саме з цієї теми почався ширший ланцюг питань: хто допомагає таким схемам жити, чому вони не зникають навіть під час великої війни і чому окремі українські бізнесмени та політики роками можуть почуватися недоторканними.
І тепер у центрі уваги вже інша історія. Ім’я, яке не вперше з’являється у журналістських матеріалах про енергетику, вугілля, офшори та ТЕЦ: Анатолій Шкрібляк.
Цей матеріал не є вироком. Вироки виносить суд. Але цей матеріал є дорожньою картою для слідства. Бо в ньому є не просто емоції. Є компанії. Є юрисдикції. Є офшорні структури. Є фінансова логіка. Є попередні кримінальні провадження. Є документи, які треба витребувати. Є питання, які правоохоронці мали би поставити давно.
І головне, що є підстави вимагати офіційної перевірки.
Можлива схема, яка випливає з відкритих джерел, фінансових документів, журналістських матеріалів виглядає так -
Українські теплогенеруючі підприємства закуповують вугілля. У документах це вугілля може проходити як імпорт з одних країн, але фактичне походження, маршрут або економічний бенефіціар поставки можуть бути іншими. Далі вартість такого вугілля закладається у витрати підприємств і потенційно впливає на тариф. Якщо ціна завищена, різниця може осідати не в Україні, не в модернізації ТЕЦ, не в екологічних фільтрах і не в бюджеті, а в ланцюгу посередників, банківських платежів і нерезидентних компаній.
У такій моделі ключове не просто “хто власник ТЕЦ”. Ключове - куди йдуть гроші.
Саме тому для цієї історії критично важливі не лише журналістські публікації, а й банківські документи, SWIFT/SEPA-платежі, контракти, інвойси, сертифікати походження вугілля, залізничні накладні, митні декларації, документи кіпрських компаній, UBO-декларації, trust agreements, nominee agreements і KYC-досьє.
І це саме те, що не може самостійно отримати журналіст. Але це може і зобов’язане отримати слідство.
У цій історії є важливий документальний момент, який не є припущенням.
У фінансовій звітності ТОВ «Євро-Реконструкція» за 2022 рік кінцевим бенефіціарним власником компанії зазначений Анатолій Васильович Шкрібляк, із країною постійного проживання — Кіпр. У тій же звітності учасником компанії вказана AZORANDE INVESTMENTS LIMITED, зареєстрована за адресою Griva Digeni, Panayides Building, Limassol, Cyprus, із часткою 100%. Це вже не просто журналістська гіпотеза, а корпоративний слід у фінансовій звітності української компанії.
У тій самій звітності серед пов’язаних сторін згадуються ПрАТ «Черкаське хімволокно», ТОВ «Фірма ТехНова», ТОВ «Сумитеплоенерго» та AZORANDE INVESTMENTS LIMITED. Там же наведені операції з пов’язаними сторонами: у 2022 році загальний обсяг таких операцій становив понад 502 млн грн. Це не означає автоматично незаконність. Але це означає, що слідство має перевірити: що це були за операції, за якими договорами, з якою економічною логікою, через які банки, з якими контрагентами і чи не використовувалися вони як елемент ширшої фінансової конструкції.
І тут питання вже не до журналістів. Питання до Офісу Генерального прокурора, БЕБ, СБУ, НАБУ, ДБР і Національної поліції: ви це бачили? Ви це перевіряли? Ви піднімали банківські виписки? Ви запитували Кіпр? Ви перевіряли реальних бенефіціарів?
У 2022 році 368.media повідомляло, що Офіс генпрокурора активізував розслідування щодо закупівель вугілля у компаній із Білорусі та Росії структурами, пов’язаними зі Шкрібляком. У матеріалі йшлося про кримінальне провадження №42020000000001477 за ч. 5 ст. 191 КК України, а слідство, за даними видання, перевіряло можливе приховування реального походження вугілля, завищення його вартості в тарифах і подальше привласнення різниці. (368.media)
В іншому матеріалі 368.media зазначало, що суд надавав слідчим доступ до документів ТОВ «Євро-Реконструкція» щодо права власності, користування та розпорядження вугіллям, сертифікатів якості й походження, а також взаємовідносин із низкою компаній, серед яких згадувалися «Сумитеплоенерго», «Технова», «Черкаське Хімволокно» та інші контрагенти. (368.media)
Це критично.
Бо у вугільних схемах справжній доказ не в гучному заголовку. Справжній доказ у ланцюгу:
контракт / інвойс / сертифікат походження / логістика / митниця / залізнична накладна / платіж / банк / офшор / бенефіціар.
Саме в цьому ланцюгу може проявитися головне: чи відповідало задеклароване походження вугілля фактичному маршруту, чи була ціна ринковою, чи не завищувалися витрати, чи не формувалася штучна маржа, яка потім виходила через посередників або нерезидентів. Слідству варто було б отримати договори поставки вугілля між ТЕЦ і трейдерами, інвойси, специфікації, акти приймання, складські документи, залізничні накладні, CMR, коносаменти, митні декларації та сертифікати походження. Саме в ланцюгу “контракт / інвойс / логістика / оплата” можуть проявитися фіктивність країни походження, завищення ціни і маржа, що йде в офшори.
Тому якщо держава не витребовує ці документи, то вона не “не знає”. Вона дуже старається і не хоче знати.
Кіпрський вузол: Azorande, Atmasphera, A.B.C. Grandeservus, Merveille
Давайте розглянемо ряд компаній з Кіпру:
У проєкті клопотання про міжнародну правову допомогу прямо вказано, що компетентні органи мають отримати з Кіпру повні реєстраційні справи компаній, установчі документи, форми HE1–HE3, HE32, дані директорів, секретарів, акціонерів, номінальних утримувачів, UBO Register, declarations of trust, а також документи, які можуть розкривати зв’язок цих компаній із Costas Tsirides & Co LLC, ALFO Trustees Ltd, A.B.C. Grandeservus Ltd та іншими сервісними структурами.
Це і є серце офшорної історії.
Бо кіпрська компанія сама по собі не злочин. Номінальний директор сам по собі теж не вирок. Юридична фірма, яка обслуговує корпоративні структури, також не є автоматично винною. Але якщо українські гроші, активи, позики, дивіденди, консультаційні платежі або роялті проходять через такі структури, а реальний бенефіціар прихований за номіналами, то це вже зона, яку має перевіряти не журналіст, а слідчий, прокурор, фінмоніторинг і суд.
І тут знову питання: чи направляли українські органи міжнародні запити на Кіпр? Чи витребували UBO? Чи запитували trust declarations? Чи отримували KYC-досьє з банків? Чи перевіряли nominee agreements?
Якщо ні, то чому?
Тиск на журналістів як тривожний сигнал
Окремо варто згадати ще один епізод. У відкритих джерелах є інформація про можливий тиск на журналістів і редакції, які намагалися розбиратися в темі Tsirides & Co, кіпрських офшорних структур, українських енергетичних активів та можливих санкційних ризиків.
Журналісти EUReporter оприлюднили матеріал про Tsirides & Co, що описує цю фірму як показовий кейс для європейської системи санкційного та AML-контролю. Автори матеріалу звертають увагу на багаторічні східноєвропейські зв’язки фірми, політичний контекст та її фактичну відсутність у публічному фокусі контролюючих органів, хоча після початку повномасштабної війни низка інших кіпрських фірм уже потрапляла під перевірки.
Сам по собі можливий тиск на журналістів ще потребує окремої перевірки. Але якщо ця інформація підтвердиться, вона наводить на очевидні думки: можливо, проблема не лише в самих офшорних структурах, а й у небажанні допустити їхнє публічне розкриття
Бо коли журналісти ставлять питання про офшори, вугілля, українські ТЕЦ, Кіпр, санкційні ризики та можливе виведення грошей під час війни, суспільство має отримувати не погрози й вимоги мовчати, а документи й відповіді
І якщо замість відповідей з’являється тиск, то це має стати для правоохоронців ще одним сигналом: можливо, хтось дуже не хоче, щоб ця схема була розкрита публічно.
Під час аналізу відкритих джерел у фокусі з’являється кіпрська юридична фірма Costas Tsirides & Co LLC. На власному сайті компанія описує себе як юридичну фірму, що надає персоналізовані юридичні й корпоративні послуги, з офісом у Лімасолі. (Циридес)
Юридичний рейтинг Legal 500 також описує її корпоративну й M&A-практику, зокрема вказує на роботу з комерційними, корпоративними та банківськими питаннями. Серед фахівців практики згадується Ірина Лутчина. (legal500.com)
Це не доводить жодного злочину. Але це ставить серйозні питання.
Якщо фірма або пов’язані з нею сервісні структури адміністрували компанії, через які могли проходити активи українських бізнесменів, пов’язаних із ТЕЦ, вугіллям, тарифами або можливими схемами з окупованими територіями, тоді правоохоронці мають перевірити:
-хто замовляв створення або адміністрування компаній;
- хто підписував інструкції номінальним директорам;
- хто був реальним бенефіціаром;
- які банки відкривали рахунки;
- які KYC-документи подавалися;
- чи були ознаки політично значущих осіб;
- чи проводився належний AML/sanctions due diligence;
- чи не було операцій, які могли обслуговувати українські гроші, виведені через енергетичні або вугільні схеми.
У 2026 році Кіпр уже не може робити вигляд, що це “звичайна корпоративна практика”. Кіпрське санкційне законодавство та наглядові вимоги посилюються: нове санкційне регулювання передбачає обов’язки для банків, фінансових установ, адміністративних сервіс-провайдерів, аудиторів, бухгалтерів, податкових радників і юридичних професіоналів у певних випадках. Йдеться не просто про “не знали”, а про системи ризик-менеджменту, політики контролю та обов’язок повідомляти про потенційні санкційні порушення. (Harneys)
Європейська санкційна логіка також давно вийшла за межі формального “ми обслуговували не Росію напряму”. У роз’ясненнях Єврокомісії щодо санкцій проти Росії зазначено, що обмеження на юридичні консультаційні послуги можуть стосуватися не лише прямого обслуговування російських структур, а й ситуацій, коли послуги фактично надаються на користь забороненого отримувача. (Finance)
Тому якщо в українській історії присутні гроші, активи, вугілля, окуповані території, держава-агресор або структури, які могли бути пов’язані з такими потоками, то це не просто “корпоративний сервіс”. Це питання санкцій, AML, фінмоніторингу і можливої кримінальної відповідальності.
У таких схемах гроші рідко виходять прямо з табличкою “виведення прибутку”. Зазвичай усе виглядає красиво:
На папері це може виглядати законно. Але саме тому слідство має дивитися не на назву платежу, а на його економічний зміст.
Чи була реальна послуга?
Чи був реальний консультант?
Чи відповідав процент за позикою ринку?
Чи не була позика способом вивести прибуток у вигляді процентів?
Чи не була кіпрська компанія просто SPV-прокладкою?
Хто фактично контролював рішення директорів?
Хто давав інструкції номіналам?
Хто підписував bank account opening forms?
Хто був declared beneficial owner у банку?
У кейсах ТЕЦ / офшори / Кіпр типовими каналами можуть бути дивіденди, intra-group loans, консультаційні та управлінські послуги, роялті й ліцензійні платежі. Критичними документами є банківські виписки, UBO / KYC-декларації, trust agreements, nominee shareholder/director documents, corporate resolutions, minutes of directors, audit reports і financial statements.
І тут з’являється ще один важливий свіжий документальний штрих.
У фінансовій звітності ПрАТ «Черкаське хімволокно» за 2025 рік фігурує довгострокова валютна позика, початково пов’язана з кіпрською компанією LUXSREET INVESTMENTS LIMITED, із подальшою заміною кредитора, а з 04.01.2022 кредитором зазначена ANDRAT HOLDINGS LIMITED. У звітності за 2025 рік заборгованість перед пов’язаною стороною Andrat Holdings Limited становила понад 2,341 млрд грн. Це не є автоматичним доказом незаконності. Але це є гігантський фінансовий слід, який слідство має перевірити в контексті бенефіціарів, джерела коштів, руху платежів, процентів, валютних операцій і зв’язку з українськими енергетичними активами.
Якщо в Україні під час війни підприємства енергетичної інфраструктури мають багатомільярдні зобов’язання перед кіпрськими пов’язаними структурами, суспільство має право знати: хто реальний вигодонабувач, звідки кошти, куди йдуть проценти і чи не є це механізмом вимивання грошей з української економіки.
Є ще один вимір цієї історії - екологічний.
Українська вугільна енергетика роками залишалася одним із найбільших забруднювачів Європи. Ember у своєму дослідженні зазначав, що більшість PM10-забруднення від вугільної генерації в Європі походила саме від українських електростанцій, а серед топ-10 найгірших станцій за PM10 вісім були українськими. (Ember Energy)
І тут виникає моральне питання.
Якщо енергетичні активи роками заробляли на тарифах, якщо громадяни платили за тепло й електроенергію, якщо держава субсидувала галузь, якщо Україна отримувала токсичні викиди, хвороби, старі блоки, недомодернізовані ТЕЦ і екологічний борг, то куди йшли гроші?
У модернізацію? У фільтри? У безпеку? У бюджет України? Чи в офшорні структури, позики, проценти, роялті й рахунки за кордоном?
Це питання не риторичне. Воно має стати питанням кримінального провадження.
Правоохоронці дуже люблять говорити: “немає достатньо доказів”.
Але для внесення відомостей до ЄРДР не потрібен вирок, готовий обвинувальний акт чи повна банківська реконструкція. Потрібні обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення. А тут такі обставини є.
Є конкретні компанії? Є!
Є конкретні кіпрські структури? Є!
Є конкретні українські енергетичні активи? Є!
Є офіційна фінансова звітність? Є!
Є публікації про кримінальні провадження? Є!
Є логіка руху коштів? Є!
Є перелік документів, які можуть підтвердити або спростувати схему? Є!
Є пряме розуміння, що ці документи журналіст не отримає без держави??? Звісно ж Є!
У процесуальному пакеті вже підготовлені три напрями дій: тимчасовий доступ до українських реєстрів і банків, міжнародна правова допомога щодо Кіпру, а також витребування матеріалів інших кримінальних проваджень. Це не “емоційне прохання”. Це юридична карта дій для слідства.
У цьому ж пакеті вказано перелік проваджень, які потребують перевірки та потенційного витребування матеріалів: №12019000000000968, №22019270000000059, №42020000000001477, №22021101110000160, №42021100000000007, а також “вугільна справа” ДБР щодо постачання вугілля з тимчасово окупованих територій.
Тобто питання не в тому, чи є тема.
Питання в тому, чому держава досі не дала суспільству зрозумілої відповіді.
Офіс Генерального прокурора, БЕБ, СБУ, НАБУ, ДБР і Національна поліція мають не “вивчити публікацію”, не “направити за належністю”, не “взяти до відома”, а виконати конкретні дії.
Перше - внести відповідні відомості до ЄРДР або офіційно повідомити, в межах якого вже існуючого провадження ці факти перевіряються.
Друге. Витребувати через суд банківські документи щодо:
Третє. Отримати в українських банках:
Для журналістів виписки по рахунках у гривні та валюті, SWIFT/SEPA-платежі з/на Кіпр, кредитні договори, застави, а також платіжки за “консультації”, “роялті” і позики на адресу кіпрських компаній не досяжне. Але не правоохоронцям.
Четверте. Витребувати документи по вугіллю: договори поставки, інвойси, специфікації, сертифікати походження, сертифікати якості, залізничні накладні УЗ, митні декларації, CMR, коносаменти, документи складів, портів і перевалки, та будь що інше, що може надати розуміння, куди випливають кошти.
П’яте. Звернутися по міжнародну правову допомогу до Кіпру щодо:
Шосте. Отримати від Кіпру:
Сьоме. Перевірити роль професійних посередників, зокрема юридичних, трастових і корпоративних сервісних структур. Не для медійного “покарання”, а для встановлення факту: хто створював структури, хто знав бенефіціара, хто подавав KYC, хто підписував документи, хто отримував інструкції і чи були ознаки обходу AML/sanctions controls.
Восьме. За наявності підстав ініціювати арешт активів, корпоративних прав і рахунків для забезпечення майбутньої конфіскації або відшкодування шкоди.
Ця історія небезпечна не лише тому, що в ній фігурують офшори.
В Україні офшорами давно нікого не здивуєш. Нас намагалися привчити, що це “нормальна оптимізація”, “структурування бізнесу”, “міжнародна практика”. Але під час війни такі пояснення більше не працюють.
Якщо українські енергетичні активи заробляли на тарифах українців, якщо вугілля могло мати сумнівне походження, якщо гроші могли проходити через посередників і кіпрські структури, якщо фігурують компанії з номіналами, trust declarations, UBO-документами і багатомільярдними позиками, тоді мовчання держави стає не нейтральним. Воно стає політичним.
Суспільство має право знати:
Чи перевірялися ці компанії?
Чи були міжнародні запити на Кіпр?
Чи отримувалися банківські документи?
Чи досліджувалися платежі?
Чи перевірялися сертифікати походження вугілля?
Чи встановлювалися реальні бенефіціари?
Чи аналізувалися зв’язки з окупованими територіями або державою-агресором?
Чи не були попередні провадження штучно загальмовані, розпорошені або закриті?
Бо якщо рядових громадян можуть переслідувати за пости, лайки, перекази, контакти і слова, то чому люди з багатомільйонними схемами, офшорами і енергетичними активами мають залишатися поза реальною увагою держави?
Україна воює не тільки на фронті. Україна воює за право бути державою, де закон однаковий для всіх.
І якщо офшорні схеми, вугільні потоки, кіпрські прокладки і старі енергетичні імперії продовжують працювати під час війни, то це вже не просто економічне питання. Це питання національної безпеки.
Тому цей матеріал є публічним зверненням до правоохоронних органів України.
Не імітуйте перевірку.
Не ховайтеся за “відсутністю достатніх даних”.
Не перекидайте заяви між органами.
Не перетворюйте кримінальне повідомлення на бюрократичну відписку.
Внесіть відомості до ЄРДР.
Отримайте банки.
Підніміть митницю.
Витребуйте документи НКРЕКП.
Запитайте Укрзалізницю.
Підійміть кримінальні провадження.
Направте МПД на Кіпр.
Розкрийте UBO.
Перевірте nominee/trust.
Покажіть, хто реально стоїть за грошима.
Бо якщо держава не здатна поставити ці питання зараз під час війни, тоді суспільство має право поставити інше питання: для кого насправді працює мовчання правоохоронної системи?
Авторський матеріал А. Журбенко
Матеріал підготовлений на основі відкритих джерел, фінансової звітності, журналістських публікацій і корпоративних даних. Усі викладені обставини потребують офіційної перевірки компетентними органами України та іноземними органами в межах міжнародної правової допомоги.